АПЛІКАТУРА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ КЛАРНЕТИСТА

Анотація

Мета роботи. У статті досліджуються принципи та засоби вирішення проблеми формування аплікатурних навичок у грі на кларнеті. Методологія дослідження полягає в застосуванні естетико-культурологічного, історичного та музикознавчого методів з залученням Наукова новизна роботи постає у виявленні специфіки та ролі кларнетової аплікатури у формуванні й розвитку виконавської майстерності сучасного кларнетиста. Висновки. Досконале знання аплікатурних принципів відкриває значні виконавські можливості та є універсальним засобом розвитку технічної досконалості виконавця-інструменталіста. Техніка аплікації має вирішальне значення у грі на кларнеті, потім від неї залежить точність та плавність. Звукоряд кларнета (навіть найкращого) через конструктивні недоліки тембрально все ж нерівний: одні звуки надто яскраві, інші – приглушені та «тьмяні». Тому на шляху вдосконалення виконавської майстерності кларнетиста потрібна постійна робота над тембром звуків, які виявляються за допомогою додаткових та допоміжних аплікацій, що сприяють вирівнюванню тембральної ідентичності звуків як цілісності музично-смислової структури. Проблему для кларнетиста часто представляють «хітромудрі» пасажі у гранично швидкому темпі і у верхньому регістрі. Звичайно, пасажі зі знаками альтерації, що постійно відвідуються, через недосконалість аплікації на кларнеті створюють незручності, тому в таких випадках необхідне окреме опрацювання як самої аплікації, так і пасажу. Проте всі технічні труднощі перевіряються переборні, тим більше, що у духовиків на всіх видах техніки є вправа, регулярне виконання яких знімає будь-які перепони перед завоюванням чергової вершини. Правильно знайдена аплікація після також засвоєння подвійного стакато, виконання чвертьтонів, мультифоніки та інших засобів сучасної композиторської мови. Володіння кларнетистом щонайбільшою різноманітністю різноманітних аплікацій допомагає йому у відображенні звуків необхідної висоти, гучності, тембру й артикуляційно-штрихових параметрів. Але самостійну проблему чистого звуковисотного інтонування раціоналізація аплікації не може. Справитися з цим завданням вона здатна лише разом із добре розвиненим звуковисотним слухом, вірно функціонуючим виконавським апаратом і добре налаштованим інструментом.