ОСОБЛИВОСТІ ВТІЛЕННЯ ШЕКСПІРІВСЬКИХ ОБРАЗІВ В ОПЕРНОМУ МИСТЕЦТВІ У СЕРЕДИНІ – ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХVII СТОЛІТТЯ: ІНТЕРПРЕТАТИВНИЙ АСПЕКТ

Ключові слова: опера, оперне мистецтво, оперний жанр, semi-oпeрa, театральність, музичний театр, інтерпретація літературного першоджерела, Шекспір, шекспірівський театр, шекспіріана.

Анотація

Метою роботи є вивчення особливостей втілення образів шекспірівських творів у світовому оперному мистецтві з виділенням як провідних принципів інтерпретації літературного першоджерела засобами оперного жанру. Методологія статті базується на музично-історичному, історіографічно-джерелознавчому та музично-текстологічному підходах, що створює підстави для поглибленого жанрово-стильового та музично-мовного аналізу оперних текстів на шекспірівські сюжети. Посилення уваги до драматургічних та художньо-образних особливостей шекспірівських текстів дає можливість значно поглиблювати вивчення оперної спадщини, в основі якої лежать дані тексти, що в свою чергу стає підґрунтям для багатьох сценічних втілень та інтерпретативних рішень даних творів. Наукова новизна даної статті обумовлюється вивченням художньо-образних особливостей інтерпретації шекспіровських сюжетів у оперному мистецтві, що дає можливості виділяти засадничі риси шекспіріани як особливої галузі музичного мистецтва. Висновки. Вплив Вільяма Шекспіра на світове театральне мистецтво, у тому числі й музичне, залишається безпрецедентним та надзвичайно масштабним. Його талант, натхнення та глибоке розуміння людської душі зробили його одним із найбільших драматургів в історії мистецтва, що підтверджують багаточисленні звернення до шекспірівських текстів та системи шекспірівських образів з боку митців, що належать до різних художніх напрямів та спеціалізацій. Перші художньо-сценічні експерименти з текстами В. Шекспіра, які відбуваються у музичному театрі середини – другої половини ХVII століття, суттєво вплинули на розвиток музично-театральних жанрів, у тому числі стали одним зі значних факторів формування semi-oпeри. Як відомо, у драматичних п’єсах з музикою того часу співвідношення драматичного та музичного компонентів дуже часто схилялося у бік драматичного, а музика виконувала додаткову та інтермедійну функцію. Разом з тим, саме у добу Реставрації ці дві рівні музично-театрального твору починають наближуватися одна до одної, утворюючи таке нове жанрове явище як semi-опера.

Посилання

1. Глумова Э. И. Беттертон Томас // Театральная энциклопедия: в 5 т. М.: Сов. Энциклопедия, 1961. Т. 1. Кол. 568-569.
2. История западноевропейского театра: в 8 т. М.: Искусство, 1956. Т. 1. 745 с.
3. Конен В. Дж. Перселл и опера. М.: Музыка, 1978. 264 с.
4. Уэстреп Дж. А. Генри Перселл. М.: Музыка, 1980. 240 c.
5. Lefkowitz М. Masque. The New Grove Dictionary of Music and Musicians. Macmillan Publishers Limited, 2001. URL: https://archive.org/details/in.ernet.dli.2015.460176/page/n65/mode/2up?view=theater&q=Masque
6. Locke М. Dramatic Music. Ed. by Michael Tilmouth. Musica Britannica. London: Stainer and Bell, 1986. Vol. 51. XXXI, 237 p.
7. Osadcha S., Wei Lixian, Qiao Zhi, Chen Hongyu, Cheng Shuo. Emotive-axiological approach in musicology and modern theory of opera experience // AD ALTA: Journal of Interdisciplinary Research, 2023. Vol. 13, Issue 2, Special Issue 35, pp. 37-39.
8. Price С, Stein L.K. Semi-opera (dramatic opera, English opera, ambigue). The New Grove Dictionary of Music and Musicians. Macmillan Publishers Limited, 2001. URL: https://archive.org/details/in.ernet.dli.2015.460176/page/n65/mode/2up?view=theater&q=Semi-opera
Опубліковано
2024-07-04
Розділ
ІСТОРІЯ ТА ТЕОРІЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА І КУЛЬТУРИ