КАТЕГОРІЯ МУЗИЧНОЇ МОВИ У СУЧАСНОМУ МУЗИКОЗНАВСТВІ

Ключові слова: музична мова, музичне мовлення, музичні поняття, логіко-поняттєва система музики, жанр, оперна творчість, образ, імагологічний підхід, музично-мовна семантика, ідея Людини.

Анотація

Мета даної статті – виявити провідні підходи до явища музичної мови, що здатні надавати достатні критерії оцінки логічно-поняттєвих складових музично-творчої системи в різних її жанрових проявах, зокрема у галузі оперної творчості. Методологія роботи зумовлюється розвитком імагологічного підходу до явища музичної мови, до якого включені семіологічні та естетико-психологічні характеристики. Теоретичний аналіз передбачає розвиток категорій жанру, стилю, композиції; певна увага приділяється дискурсивному методу у музикознавстві та музичній творчості. Наукова новизна даної статті визначається теоретичною актуалізацію мовознавчих аспектів сучасного музикознавства. Оновлюється системний дискурсивний принцип вивчення музичної мови у єдності з музичним мовленням, у контексті загальної логіки музичної композиції, у зв’язку зі специфічними музичними поняттями; провідною одиницею музичної мови –мовлення виступає образ, як те, що і мислиться, й звучить, має і певні знакові, і значимі якості. У висновках статті зазначається, що образна природа музичної мови, як те, що найбільше визначає її семіологічну специфіку та художню своєрідність, найповніше розкривається в оперній творчості, оскільки жанрова сфера опера надає допоміжних комплексних засобів для виявлення й підсилення музично-мовної семантики. Взагалі словесні чинники, зокрема з боку музикознавчих номінацій, сприяють уточненню й розвитку музичного мовлення, також виробленню нових конститутивних рис музичної мови як автономної логіко-операціональної системи, з власними узагальненими «програмами» опрацьовування звукової дійсності. В оперному творі дане опрацьовування набуває наочності та сюжетно-дієвої (подієвої) оформленості, також найближчим чином підводить до образу – ідеї Людини, як головного предмету, і референту і сігніфікату, будь-якого музичного висловлення.

Посилання

1. Бахтин М. Проблемы поэтики Достоевского. Изд. 3-тье. М.: Художественная литература, 1972. 470 с.
2. Бахтин М. Слово в романе // М. Бахтин. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. М.: Художественная литература, 1775. С. 72–233.
3. Выготский Л. О психологических системах // Л.С. Выготский. Собр. соч. в 6-ти томах. Т.1. М.: Педагогика, 1982. С. 109–131.
4. Гадамер Х.-Г. Семантика и герменевтика // Х.-Г. Гадамер. Актуальность прекрасного: Пер. с нем. М.: Искусство, 1991. С. 60-71.
5. Гессе Г. Игра в бисер. М.: Художественная литература, 1969. 418 с.
6. Котляревский И. К вопросу о понятийности музыкального мышления // Музыкальное мышление: сущность, категории, аспекты исследования. К.: Музична Україна, 1989. С. 28–34.
7. Самойленко О. Психологія мистецтва: сучасні музикознавчі проекції : моногра-фія. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2020. 236 с.
8. Эко У. Отсутствующая структура. Введение в семиологию. СПб.: ТОО ТК «Петрополис», 1998. 432 с.
Опубліковано
2024-07-04
Розділ
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МУЗИКОЗНАВСТВА