МУЗИЧНІ ЧИННИКИ ФАТАЛЬНИХ ОБРАЗІВ У СУЧАСНІЙ ОПЕРНІЙ ТВОРЧОСТІ
Анотація
Мета даної статті – виявити чинники фатальних образів – теми долі у музичній творчості в цілісному інтерпретативному значенні, з врахуванням виконавських сторін, які стали визначальними для оперної поетики та еволюції оперного жанру. Робота передбачає уточнення методичної бази та критеріїв оцінки з боку саме музичного тексту, музично-тематичного змісту задля більш глибокого вивчення образів фатуму, що втілюються у музичному мистецтві і є показовими для оперної творчості. Методологія роботи зумовлюється єдністю музикознавчого та психологічного методів, передбачає залучення жанрово-семантичного підходу та текстологічного аналізу оперної поетики. Наукова новизна цієї статті полягає у розширеному розумінні категорії фатального образу та його музично-тематичної підоснови, у залученні як провідного вокально-виконавського інтерпретативного підходу до вивчення музичного комплексу фатальної теми, що розкривається водночас і як тема долі, і як тема фатуму, виявляючи спорідненість та роз’єднаність названих явищ. Висновки. До образного фатального комплексу, котрий розвивається в оперній творчості, входить відтворення специфічних емоційних станів, граничних афектів, зумовлених ЗСС (зміненими станами свідомості). Це суттєво впливає на музично-тематичні комплекси, котрі є базовими при втіленні фатальної образної сфери в опері, що супроводжують розвиток оперної теми долі. Помітною рисою взаємодії синтетичного образного та музично-тематичного начал при втіленні теми фатальної долі є підсилення прийому, якості персоніфікації, переростання персоніфікації в окреме художньо-композиційне явище, що потребує підсилення вокально-виконавського інтерпретативного компонента, власне перетворює постать вокаліста-інтерпретатора на провідну у здійсненні смислового задуму оперного твору.
Посилання
2. Ван Пен. Тема Дон Жуана как семантическая парадигма европейского музыкального искусства (XVIII–XX вв.). Дис. …канд. искусствовед.; спец.: 17.00.03 - музыкальное искусство. Одесса, 2015. 184 с.
3. Выготский Л. Психология искусства . М.: Искусство, 1968. 576 с.
4. Ду Чжоу. Образ автора в камерно-вокальній творчості Ф. Шуберта: від поетичного слова до музично-виконавської інтерпретації. Дис. … канд. мистецт.; спец.: 17.00.03 - музичне мистецтво. Одеса, 2018. 200 с.
5. Лосев А. Строение художественного мироощущения // А. Лосев. Форма. Стиль. Выражение. М.: Мысль, 1995. С. 297–320.
6. Малинич А. Судьба человека как предмет оперной вокально-исполнительской поэтики. Магистерская работа. Одесса, 2016. 108 с.
7. Ницше Ф. Рождение трагедии из духа музыки: пер. с нем. Г.А. Рачинского. СПб.: Азбука-классика, 2005. 208 с.
8. Самойленко О. Психологія мистецтва: сучасні музикознавчі проекції: монографія. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2020. 236 с.
9. Тараканов М. Музыкальный театр Альбана Берга. М., 1976. 558 с.
10. Шпенглер О. Закат Европы. Новосибирск: ВО «Наука». 1993. 592 с.