ПЕРЕЖИВАННЯ ЯК ХУДОЖНЬО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН ТА ЙОГО ТИПОЛОГІЗАЦІЯ В ОПЕРНІЙ ПОЕТИЦІ

Анотація

переживання та довести їх методичну важливість у вивченні емоційно-почуттєвої специфіки оперної творчості. Методологія роботи спирається на комплекс психологічного, естетичного, оперознавчого підходів, передбачає наголос на типологічних ціннісних критеріях, також розвиток аксіологічного методу. Наукова новизна статті полягає у розвитку теорії переживання у двох напрямах – загальнопсихологічному та художньо-естетичному, на засадах психології мистецтва. Пропонується підхід до виокремлення та типології оперного переживання, у русі від базових звичаєвих емоцій до специфічних оперних емоційно-когнітивних станів. Характеризуються специфічні якісні риси диференційованих оперних почуттів – емоційно-когнітивних станів. Доводиться, що мистецька сфера, особливо музично-театральна, є пріоритетною для втілення, вираження, предметної експлікації емоційного змісту людської свідомості. Своєрідність її також полягає в тому, що в ній усі провідні емоційно-почуттєві стани, по-перше, набувають нових якісних значень, стають більш диференційованими; по-друге, неодмінно набувають естетичної трансформації, естетично перефарбовуються, піднімаються до рівня позитивного переживання, котре передбачає особливу когнітивну радість, що сприяє емпатії, альтруїзму та креативності. Висновки. Сучасна психологічна теорія переживання здатна отримати суттєву підтримку з боку психології мистецтва та вчення про художньо-естетичні емоції. Водночас її категоріальні засади сприяють розумінню тих процесів, що відбуваються в мистецтві у художній формі, зокрема на основі оперної композиції зі здійснюваним нею видовим мистецьким синтезом. Взаємодія психологічної та мистецтвознавчої (музикознавчої) концепцій щодо емоційного-когнітивного досвіду сприяє розвитку емотивно-аксіологічного підходу до оперного переживання та способів його типології.