ТРАНСКУЛЬТУРАЦІЙНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЕВОЛЮЦІЇ СУЧАСНОЇ ФОРТЕПІАННОЇ СЕМІОСФЕРИ

Анотація

Мета даної роботи – охарактеризувати провідні транскультураційні тенденції в еволюції фортепіанно-виконавських виразових засобів, пояснити причини та цілі їх сучасної активізації. Методологія роботи зумовлюється єдністю культурологічного, семіологічного та виконавсько-інтерпретативного методів, залучається також жанрово-стильовий підхід до фортепіанної творчості, розглядається поняття та явища музичного семіозису у його втіленні у творчості Лео Орнстайна. Наукова новизна статті може визначатися як спроба здійснення транскультураційного аналізу фортепіанної творчості в умовах сучасного музичного семіозису. Розвиток поняття трансгресії дозволяє відкрити оновлені підходи до піаністичної та композиторської фортепіанної діяльності. Виявляються також транскультураційні риси творчості Л. Орнстайна, котрі визначають його особливий піаністично-композиторський метод, обумовлюють явище стильового та мовного синтезу в його фортепіанній творчості. Висновки. Транскультураційні тенденції зумовлені ускладненням інформаційно-комунікативного поля культури та її ціннісно-смислової вертикалі; вони проявляються на різних рівнях музично-творчої системи та означають перетинання меж історичного часопростору, різних діяльнісно-інституціональних сфер та їх функціональних комплексів, дійсної та вигаданої, умовної реальності, психологічних світів окремих особистостей, різних систем художньо-виразових прийомів. Транскультураційні тенденції передбачають перехід від традиційних звукових джерел, акустично-автентичних, до оновлених цифрових, цілком штучних, з намаганням поєднати між собою оці дві сфери вже не лише музичної творчості, а й звукової, у широкому її розумінні. При цьому саме приставка транс відповідає характеру процесу, як «ковзанню» по поверхні багатьох існуючих водночас (завдяки сталості семантичної мережі Інтернету) явищ, з численними поверненнями та новими перетинаннями меж, поки не виникає нова концепція фортепіанно-виконавської функціональності.