ДУХОВНІСТЬ ЯК ПРОВІДНА ОЗНАКА СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ХОРОВОЇ МУЗИКИ: ДО ПРОБЛЕМИ КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ПРАВОСЛАВНИХ КАНОНІЧНИХ ТЕКСТІВ

Анотація

Мета дослідження – виявити особливості розуміння явища духовності як невід’ємної складової та провідної ознаки сучасної української хорової музики. Дана мета передбачає дослідження композиторського прочитання та авторського інтерпретування канонічних текстів, включаючи богослужбові та позахрамові параметри. Методологія роботи ґрунтується на комплексному жанрово-стильовому та музично-семантичному підході з виділенням структурно-композиційних та музично-стилістичних прийомів реалізації духовної тематики у музичному творі. Наукова новизна статті зумовлюється розкриттям стильового змісту духовної теми в українській композиторській творчості як необхідної умови створення нової музичної символіки. Висновки. Обраний у даній статті ракурс вивчення вираження явища духовності в музиці дозволяє розділяти визначення жанрової обумовленості й художньо-стилістичних рис духовної та літургійної традиції в музиці. Саме вивчення літургійної традиції пов’язане з аналізом провідних композиційних форм і принципів інтерпретації канонічних текстів, у тому числі текстів літургії в композиторській творчості, особливо в роботах сучасних українських авторів. Багатошаровість текстологічного підходу до духовної музики пояснюється тим, що канонічні словесні тексти (зокрема Літургії) проявляють пріоритетність богослужбового, тобто ритуально-прагматичного значення, що підкреслює майже непохитність приналежності храмовим функціям. Весь історичний процес еволюції духовної теми у національному хоровому мистецтві та композиторській творчості українських композиторів обумовлює створення появи нової музичної символіки, яка стає невід’ємною ознакою українського музичного мистецтва. Це стає можливим завдяки поєднанню художньо-образних та музично-мовних принципів, що належать різним історичним стильовим епохам, адже сьогодні ми можемо стверджувати що семантика духовного в творчості сучасних українських композиторів розвивається в руслі синтезу ідей Ренесансу, Бароко і Просвітництва, а також у контексті жанрово-стильових композиторських інновацій, що, у свою чергу, стає проявом того, що духовна музика стає символічно поглибленою й ускладненою.