СЕМАНТИЧНА ПАМʼЯТЬ ЯК ЧИННИК ОБʼЄКТИВНОГО ПРОЧИТАННЯ ХУДОЖНЬОГО ЗМІСТУ ТВОРУ ВИКОНАВЦЕМ

Анотація

Мета роботи полягає у виробленні музикознавчого та раціонально- виконавського розуміння та визначення феномену семантичної памʼяті індивіда на базі положень щодо ієрархічного місця цього явища в цілісній конструкції сприйняття та збереження, систематизації та конструювання інформації, що притаманні загальній та когнітивній психологій. Методологічною базою роботи стали історичний, емпіричний, феноменологічний підходи до вивчення зазначеної проблематики. Наукова новизна. У статті вперше розлого вирішується питання щодо категоріальної належності семантичної памʼяті чи то до аспектів конструктивно-логічної, чи то емоційної памʼяті виконавця. Спираючись на наведений в корпусі статті огляд існуючих у психологічній літературі теорії семантичної пам’яті та долучаючи до дискурсу наш практичний виконавський досвід, нами виведено нове визначення поняття семантичної памʼяті митця. Вперше в українському музикознавстві категорія семантичної пам’яті репрезентується як одна з основних та найважливіших концептуальних складових об’єктивного прочитання виконавцем музичного твору. Висновки. Акт неформального сприйняття музичного мовлення композитора, що реалізується дійсним процесом співпереживання тим емоційним та інтелектуальним станам, які закладені у кожному окремому елементі музичного полотна, накопичення відомостей про генетичний витік практично кожної інтонації, лексеми, що утворює архітектоніку твору – розуміється нами саме як семантична пам’ять – вибудовування та підключення виконавцем знання того «багажу» компо- зитора, який, будучи безумовно суб’єктивним для самого автора будь- якого твору, має стати об’єктивністю буття музичного тексту для втілювача-інтерпретатора. У практичній площині останнє досягається співставленням епізодичного та семантичного знання – тобто «грою» автоноетичним та ноетичним видами свідомості.