«ТЕАТРАЛЬНА СОНАТА» ДЛЯ КЛАРНЕТА ТА ФОРТЕПІАНО КАРМЕЛЛИ ЦЕПКОЛЕНКО: ВИКОНАВСЬКИЙ АНАЛІЗ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

Анотація

Мета роботи – музично-виконавський аналіз, музикознавча та виконавська інтерпретація «Театральної сонати» для кларнета та фортепіано Кармелли Цепколенко. Соната входить у виконавський репертуар автора статті. Методологія дослідження спирається на теоретичний та виконавський аналізу музичного тексту, а також культурологічний аналіз контексту створення та історичних зв’язків аналізованого твору. Виконавський аналіз розуміється як поєднання технологічного, концепційного та психологічного підходів. Наукова новизна. «Театральна соната» Цепколенко, хоча й була проаналізована самою авторкою тощо, досі ще не ставала об’єктом виконавського аналізу, а також усебічного теоретичного, виконавського та історичного інтерпретування. Доводиться, що «Театральна соната» Кармелли Цепколенко належить до раннього періоду її творчості, тож у цьому творі переважає об’єктивний, «епічний» наративний (розповідальний) елемент, який, втім, суттєво доповнюється драматичним елементом театралізації та суб’єктивною ліризацією музичною драматургії. Висновки. Попри назву «Театральна», ця соната далека від «інструментального театру». Радше це модернізована класична музична форма акусматичного типу, тож її зовнішня театралізація шляхом сценічних дій музикантів виглядає проблематично – скоріше можна уявити його мультимедіалізацію. Зазначмо, що «Театральна соната» написана на сценарій фабульного, а не літературного типу, тобто її музичні теми є символами не стільки італійських ляльок, скільки певних психологічних типів та відношень до дійсності. У творчості Цепколенко «Театральна соната» була однією зі спроб постдраматичної театралізації на шляху до таких опусів, як мінімоноопера «Між двох вогнів», Дуель-Дует № 7 для кларнета та фортепіано, Соло-соліссімо № 6 для кларнета та інші.