КУЛЬМІНАЦІЯ ПОШУКІВ ЧОТИРИЧАСТИННОГО СОНАТНОГО ЦИКЛУ Ф. ШУБЕРТА: СОНАТА ДЛЯ ФОРТЕПІАНО C-MOLL, D 958
Анотація
Мета роботи – проаналізувати сонату для фортепіано c-moll, D 958 Франца Шуберта та простежити новий підхід композитора до чотиричастинного сонатного циклу. Методологія дослідження спирається на загальнонаукові методи, а також спеціальні методи сучасного музикознавства: музикознавчо-історичний; джерелознавчий; жанрово-стильовий; узагальнюючий тощо. Провідними методами дослідження стали музично-текстологічний та структурно-функціональний, спрямовані на виявлення основних циклічних та стильових особливостей фортепіанної сонати c-moll, D 958 Франца Шуберта. Наукова новизна – вперше ґрунтовно досліджується фортепіанна соната c-moll, D 958 Франца Шуберта та відзначається новий підхід композитора до трактування сонатного циклу – часто розімкнутого, відкритого, хіба що не завершеного, що відображає пошуки раннього романтика і відбиває романтизм. Висновки. Доведено, що скільки би сонат не створив Франц Шуберт, всі вони були продумані і притаманні саме його мисленню, його пошукам та знахідкам. Всі сонати, з одної сторони, різні, з іншої, об’єднані спільними рисами композиторської мови. Соната c-moll, D 958 Франца Шуберта представляє собою чотиричастинний цикл, який ніби традиційний, але й не зовсім. Знову дві останні частини циклу створені в основній тональності (три частини з чотирьох звучать в основній тональності циклу). Перша частина Сонатного циклу написана у сонатній формі, друга частина – у три-п’ятичастинній формі, третя – у складній тричастинній формі, четверта – у формі рондо-сонати, що за своїм обсягом перевищує усі три попередні частини разом узяті. Соната c-moll 1828 року належить до унікального макро-сонатного циклу, або ж метациклу, який по-новому формулює поняття «соната». Композитор завершує пошуки сонатного фортепіанного циклу на вершині її розвитку. Кульмінацією стає передсмертний фортепіанний триптих – Сонати D 958, D 959, D 960.
Посилання
2. Тарабанов А. Виконавський часопростір фортепіанних Сонат op. 27 № 2 Л. ван Бетховена та D. 958 Ф. Шуберта. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. Харків. 2022. Вип. 62. С. 55–78.
3. Brendel A. Schubert’s Last Three Piano Sonatas. RSA Journal, Vol. 137, No. 5395, 1989, pp. 401–11. URL: https://www.jstor.org/stable/41374923 (дата звернення: 16.06.2024).
4. Rosen Сh. The Classical Style: Haydn, Mozart, Beethoven. New York : W. W. Norton & Company, 1998. 532 р. URL: https://www. academia.edu/4668766/Charles_Rosen_The_Classical_Style (дата звернення: 16.06.2024).
5. Hartmann B. Schubert. Complete sonatas with selected dances. URL: https://www.belahartmann.com/brochure.html (дата звернення: 12.04.2024).