ФЕНОМЕН ТЕМПОРАЛЬНОГО МУЗИЧНОГО МИСЛЕННЯ: ДО ПОСТАНОВКИ ПИТАННЯ

Анотація

Метою даної статті є розкриття концепції часу в музиці – музичного часу; розвиток поняття темпоральності стосовно специфіки організації та впливу музичного часу; встановлення типологічних ознак часу в музиці – відповідно до специфіки музичних артефактів. Методологія роботи обумовлена філософсько-культурологічним та музикознавчим семіологічним підходами, передбачає стильове та текстологічне вивчення авторської поетики в музиці, залучення інтерпретативного виконавського підходу та відповідного до нього музично-стилістичного аналізу. Наукова новизна статті визначається розробкою музикознавчих критеріїв вивчення часу та залученням філософського, культурологічного та структуралістсько-філологічного методів до вивчення природи часу в музиці. Вперше на рівні музичного матеріалу розглядаються питання щодо якісної та кількісної природи, відповідних показників часу в музиці, виявляється спорідненість поняття часу та смислу, часу та числа. Розвивається сучасний погляд на часовий зміст музики як предмет виконавського відтворення, пропонується аналіз поняття хроноартикуляційного процесу, як найбільш відповідне до своєрідності побудови музичного тексту у єдності звучного та незвучного матеріалів. Як синергійна за походженням та узагальнююча за змістом та способами формалізації виводиться категорія темпоральності, котра дозволяє поєднувати обидві іпостасі художнього часу (часу в музиці), композиційну та метафізичну. Висновки. Час в музиці – музичний час – це парна категорія, котра вказує на своєрідність музичного хроносу та часовимірювальне призначення музичного звучання. Вона передбачає також виокремлення часу як кайросу, самоздійснення та утримання смислового змісту у звучанні як «вічного теперішнього», що апелює до неодмінної моментальності музичного діяння, наділяє особливою цінністю стан перебування у часі, співпадіння з часом як унікальним духовним досвідом усвідомлення буття.