Київська вокальна школа у першій половині ХХ ст.

Kyiv vocal school on the first half of XX ct.

Анотація

Мета статті – полягає у спробі на основі аналізу методів діяльності представників київської вокальної школи з’ясувати їх внесок у розвиток вітчизняного вокального мистецтва. Методологія дослідження – застосовано метод історизму, що полягає у еволюційному аспекті побудови дослідження. Окрім цього застосовано структурний та системний методи, як загальнонаукові, при описі існуючих концепцій наукового осмислення школи та методу кожного з викладачів, та компаративний – задля їхнього співвідношення. Наукова новизна проведеного дослідження полягає у систематизації сучасних концепцій осмислення київської вокальної школи, першої половини ХХ століття, та у розгляданні, крізь їхню призму, процесу становлення та розвитку. Висновки. На підставі проведеного дослідження, зроблено оцінку внеску київських педагогів з сольного співу на розвиток професійної вокальної освіти на теренах України. Перша половина ХХ ст. характеризується розвитком професійного українського вокального мистецтва. У цей час закладаються методологічні засади вокального мистецтва, формується професійна київська вокальна школа. Значний внесок у формування професійного вокального мистецтва  ХХ ст. зробили представники київської вокальної школи – О. Муравйова, О. Мишуга, М. Микиша, М. Донець-Тесейр, які намітили подальші шляхи розвитку київської вокальної школи.
Ключові слова: вокальне мистецтво, київська вокальна школа, історичний аспект, соціокультурні умови розвитку, методи роботи.