Партії сопрано в ліричних операх Р. Вагнера, Дж. Верді та П. Чайковського.

Parties soprano in lyrical operas R. Wagner, J. Verdi and P. Tchaikovsky

Анотація

Мета даного дослідження – виділити в партіях сопрано опер великих композиторів, Р. Вагнера, Дж. Верді, П. Чайковського, визнаних у якості зосередження ліричного принципу вираження, особливості виявлення ліричного початку в межах опери – музичної драми за своєю типологічною сутністю. Наукова новизна – самостійність узагальнень щодо адраматичної сутності співацької стратегії ліричної опери, спрямованої до витиснення «довершеного» сопрано його «легкою», ліричною концепцією, до особливої а-вольової поведінкової структури жертовно вибудованого характеру героїні ліричних опер названих авторів. Висновки. Ліричним, за підсумками аналізу жанрових типологій, визнаних в ліричному сенсі («лірична трагедія», «французька лірична опера»), а також конкретних творів, усвідомлюваних у специфіці ліричного розуміння їх смислу («Лоенгрін» Р.Вагнера, «Травіата» Дж.Верді, «Євгеній Онєгін» П.Чайковського), –називаємо: зосереджуюче музично піднесену символіку вираження, адекватними засобами якої виступає охоплюючий політематичне-багатоóбразне ціле монологізм від вершини-витоку з зазначеної від середини ХІХ ст. тенденцією виділяти героїню зовсім не вольово-владного проявлення, що визначило амплуа інфантилізму «ліричного сопрано» в границях жанру французької ліричної опери.