Про ліричну генезу опери – музичної драми в європі та в китаї
About lyrical genesis of the opera – a music drama in Еurope and in China
Анотація
Метою даного дослідження виступає виділення надіндивідуальних компонентів лірики в протооперній і саме в оперній практиці з акцентуацією сакрального джерела цього роду вираження й техніки в мистецтві Європи й Китаю. Методологічною основою дослідження є інтонаційний підхід школи Б.Асафьєва в Україні із властивим йому лінгвистико-культурологічним аспектом трактування музикознавчого методу, з опорою на аналітико-структурний принцип і опорою на порівняльні стилістичні характеристики, герменевтично-інтерпретаційний ракурс музичної семіотики «інтонаційного словника епохи» за Асафьєвим. Наукова новизна роботи визначається тим, що вперше в музикознавстві України виділена специфіка ліричного принципу, похідного від церковно-храмового гимноспіву надіндивідуального змісту як вихідного й вирішального показника оперної культури й відповідної техніки співу в Європі й у Китаї у вигляді «драми з музикою» перших європейських опер і «музичної драми в аріях» А.Скарлатті, китайської ліричної куньцюй. Висновки. Початок опери – музичної драми і у Китаї, і в Європі, відмічений певною базовістю ліричного принципу вираження в drama per musica і «виставі співу арій» куньцюй, де музика втримувала зв'язок з лірично-гімничним принципом літургічної драми, що була, за Г.Кречмаром, реальним джерелом європейської опери як співаної від початку до кінця вистави, і палацової співочої ритуаліки в куньцюй. Класика європейського оперного співу визначилася в «опері арій» А.Скарлатті, жанрова вказівка якої, опера-seria («серйозна» опера – в аналогії до визначення церковного співу як «простого серйозного»), відзначає духовні джерела композиції. Наявність танцювальних номерів у ранній французькій опері й у китайської куньцюй визначено лірично-дифірамбічним принципом їхнього трактування, що йде від дійств християнської містерії в першому випадку й від ритуально-обрядових акцій імператорського двору в Китаї.
Посилання
2. Asafiev, B. (1971). Music form as process. Moscow-Leningrad: Muzyka [in Russian].
3. Каntаtа [Lеvik, B.] (1974). Music encyclopedia in 6 volumes. Editor-in-chief Yu. Keldysh. V. 2. Мoscow: Soviet Encyclopedia [in Russian].
4. Кrеtschmаr, H. (1925). History of the opera. Leningrad: Academia [in Russian].
5. Кruglova, Е. (2007). Тrаditions of baroque vocal art and modern performance turns (on example of the compositions G. F. Hendel). The Abstract to candidate's thesis. Specialty 17.00.02 – Music art. Rоstоv-nа-Dоnu [in Russian].
6. Livanova, Т. (1982). The History of the west European music before 1789. V. I. Moscow: Muzyka [in Russian].
7. Lu Bincjang (2014). Music-history parallels of the development art of China and Europe. Monograph on histories of the culture for music academy, university and high school of art. Odessa: Astroprint [in Ukrainian].
8. Markova, E. (2012). Problems of music kulturology. Odessa: Astroprint [in Ukrainian].
9. Pаnаskin, А. (2004). German Passion. Headwaterses and prospects. Degree work. Odessa National Music Academy. Odessa [in Ukrainian].
10. Stahevich, А. (2000). Italian bel canto in italian opera XVII-XVIII centurys. Harkov [in Ukrainian].
11. Erisman, G. (1974). French song. Моscow: Sоviet copmposer [in Russian].
Музичне мистецтво і культура