КОМПОЗИТОРСЬКО-ВИКОНАВСЬКІ ПРАКТИКИ БАРОКО У РОЗВИТКУ МУЗИЧНОГО ІНСТРУМЕНТАЛІЗМУ
Анотація
Мета роботи. У статті досліджуються ті окремі чинники формування нової нормативності доби бароко, які так чи інакше були пов’язані з композиторсько-виконавськими практиками гри-творення на музичних інструментах. Методологія дослідження полягає в застосуванні історико-культурологічного, логіко-семантичного, естетичного, узагальнюючого, органологічного, музикознавчого методів. Наукова новизна роботи полягає у виявленні взаємовпливу гомофонного типу інтонаційної свідомості та інструментальної практики епохи. Висновки. Композиторсько-виконавські практики барокового інструменталізму, опинившись в епіцентрі ствердження нової гомофонної парадигми, не тільки виявляють остаточну автономізацію інструментального мистецтва, але й (поруч з оперним) стимулюють і уособлюють відповідні мисленнєві моделі. Інструментальна речовість багатоголосних інструментів (лютні, органа, клавіра) в умовах монотембровості специфічно виявляє нову гомофонну парадигму, органічно накладаючи її на попередні поліфонічні моделі.
Посилання
2. Goldobin, D. Yu. (2008). The stabilization of vocal polyphony in instrumental music of the Renaissance and early Baroque. Сandidate’s thesis. Moscow: Mosk. state cons. named after P. I. Tchaikovsky [in Russian].
3. Demeshko, G. A. (2002). Dialogical traditions of modern domestic instrumentalism. Novosibirsk: Novosib. state cons. (аcad.) named after M. I. Glinka [in Russian].
4. Dorodnitsyn, V. A. (1975). Observations on the Frescobaldi style. Questions of musicology. (Vols. 2), (pp. 69–82) Moscow: Music [in Russian].
5. Druskin, M. S. (1973). About West European music of the twentieth century. Moscow: Council. Composer [in Russian].
6. Dukov, E. V. (2003). Concert in the history of Western European culture. Moscow: Classic-XXI [in Russian].
7. Zherzdev, A. V. (2015). Lute: the origins, the heyday and further modifications of the instrument. Traditions and innovations in architecture and art. (Vols. 4), (pp. 44–52). Kharkiv: HDAM,.URL: file:///C:/Users/Alla/Downloads/Tnvakho_ 2015_4_9.pdf (accessed: 08/15/2018). [in Ukrainian].
8. Kars, A. (1989). History of Orchestration (Trans). Moscow: Music [in Russian].
9. Konen, W. (1968). Theater and symphony. Moscow: Music [in Russian].
10. Kuznetsov, K. (1937). Musical and historical portraits. At the turn of the XVI — XVII centuries. Moscow: Muzgiz [in Russian].
11. Livanova, T. N. (1983). The history of Western European music until 1789. (Vols. 1). Moscow: Music. [in Russian]
12. Mityukova, Z. Z. (2018). Partimento in 18th century Italian music. Сandidate’s thesis. Kazan: Kazans. state cons. named after N. G. Zhiganova [in Russian].
13. Popova, E. O. (2005). Jan Svelink and his school: theory and practice of musical composition. Сandidate’s thesis. Moscow: Mosk. Gos. cons. named after P. I. Tchaikovsky [in Russian].
14. Pronina, A. F. (2017). The formation of the fantasy genre in Western European music of the XVI–XVII centuries. The science. Art. The culture. (Vols. 4 (16)). URL: https://cyberleninka.ru/article/n/formirovanie-zhanra-fantazii-v-zapadnoevropeyskoy-muzyke-xvi-xvii-vekov (accessed: 08/11/2018). [in Russian].
15. Sanguinetti, J. (2017). Riddle out of the blue: partimenti and their significance in musical theory of the 18th century. Journal of the Society of Theory of Music. (Vol. 3 (19), (pp. 51–59). Moscow: Moscow. State Consort named after P. I. Tchaikovsky [in Russian].
16. Susidko I. P. (2013). Ancient opera as an analytical object. Journal of the Society of Theory of Music. Issue 2. (Vols. 2), (рр. 142–150). Moscow: Mosk. State cons. named after P. I. Tchaikovsky [in Russian].
17. Khubov, G. N. (1963). Sebastian Bach. 4th ed. Moscow: Music [in Russian].
18. Schweizer, A. (1965). Johann Sebastian Bach. Moscow: Music [in Russian].