СТИЛЬОВЕ МИСЛЕННЯ Ф. ШОПЕНА ЯК ПРЕДМЕТ МУЗИКОЗНАВЧОГО ТА ВИКОНАВСЬКОГО ВИВЧЕННЯ

Анотація

Мета статті — пояснити феномен стильового мислення як найважливіший для розуміння авторських відкриттів Ф. Шопена, індивідуальних інтерпретативних вимог його фортепіанних творів. Методологія роботи представлена когнітивно-стильовим, семантичним та текстологічним підходами. Наукова новизна роботи зумовлюється тим, що вперше пропонується підхід до стильового мислення Шопена на основі поняття ідіостилю; це дозволяє поєднати стильові настанови та мовно-стилістичні прийоми в єдині комплекси авторської фортепіанної семантики, надаючи їм відповідні визначення. Висновки статті засвідчують інноваційний авторський характер фортепіанної творчості Шопена, що зумовлюється індивідуалізацією його стильового мислення. Визначення трьох опорних мовно-стилістичних комплексів у фортепіанній музиці Шопена дозволяє вбачати в них єдність композиторських та виконавських інтенцій та дію принципу циклічності, що набуває методичного значення та свідчить про семантичну єдність — своєрідну авторську програмність — фортепіанної мови Шопена.