ДУХОВНО-СМИСЛОВІ ТА ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ АСПЕКТИ «МЕСИ МИРУ» К. ДЖЕНКІНСА

  • Halyna Serhiivna Shpak Одеська національна музична академія ім. А. В. Нежданової
Ключові слова: меса, духовна музика, хорова творчість К. Дженкінса, «Меса миру» К. Дженкінса, неоканон меси ХХ століття

Анотація

Мета роботи – виявлення поетико-інтонаційних особливостей «Меси миру» К. Дженкінса в кон- тексті специфіки побутування духовних жанрів у культурно-історичних реаліях ХХ століття. Методологія дослідження – інтонаційний підхід у музикознавстві, спадкоємний від Б. Асаф’єва і його послідовників. Водночас для даної роботи вельми суттєвими виявилися також історико-культуроло- гічний та міждисциплінарний підходи, які дозволяють дослідити особливості трактування жанру меси в постмодерновому екуменічному просторі межі ХХ–XXI століть. Наукова новизна роботи зумовлена тим, що в ній вперше представлено аналітичні узагальнення щодо «Меси миру» К. Дженкінса, що виявляють не тільки жанрово-стильову специфіку творчості композитора, але і її духовно-смислову складову частину, переломлену в руслі «неоканону» меси ХХ століття. Висновки. Поетика «Меси миру» К. Дженкінса, створеної на межі XX–XXI століть, відображає оригінальний симбіоз духовно-музичних традицій минулого і сучасності, Сходу і Заходу, генетично походить від пацифістсько-екуменічної концепції «релігії світу», що апелює до ідеї духовного єднання людства. Сказане зумовлює поліжанрову природу названого твору, сформовану на основі взаємодії традицій меси, її жанрових модифікацій у ХХ столітті, реквієму, що виявляє також його літургійно-меморіальний характер. Мультикультурна специфіка «Меси миру» зумовлена її багатомовною текстовою основою, діапазон якої охоплює широкий спектр джерел, від ординарія меси, біблійних книг (Псалтир, Одкровення Іоанна Богослова), мусульман- ського азану і «Махабхарати» аж до поезії ХХ століття (Р. Кіплінг, Д. Драйден, А. Теннісон, Т. Мелорі, Тоге Санкіті), що об’єднує Схід і Захід, виявляється також і в інтонаційній мові твору, яка синтезує культовий побут і духовно-хорову творчу практику минулого і сучасності. Символом останньої висту- пає старофранцузька духовна пісня “L’homme arme”, образно-смислова й інтонаційна мова якої єднає весь твір у ствердженні актуальності ідеї про духовно озброєну людину.

Посилання

1. Adiemus и его создатель Карл Дженкинс. URL: http://blog.i.ua/community/2701/824284/ (дата звернення: 13.09. 2019).
2. Бахтин М. Проблемы поэтики Достоевского. Москва : Художественная литература, 1972. 470 с.
3. Гордон Т. О некоторых загадках ренессансного искусства, или visibiiium invisibilitas. Старинная музыка. 2010. № 1. С. 2–7.
4. Дженкинс Карл. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/Дженкинс_Карл (дата звернення: 23.09.2019).
5. Друскин М. Пассионы и мессы И.С. Баха. Ленинград : Музыка, 1976. 168 с.
6. Ефименко А. Фигура церковного композитора в практике католической литургии ХХ века. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти : збірник наукових статей. Харків : С. А. М., 2012. С. 301–313.
7. Жабинский К. Метаморфозы «Вооруженного человека»: месса “The Armed Man” К. Дженкинса в историко-культурном контексте XX–XXI вв. Южно-Российский музыкальный альманах. 2015. № 2 (19). С. 51–57.
8. Кальченко Е. Месса в музыке ХХ в. : к проблеме неоканона : дис. … канд. искусствоведения: 17.00.02. Москва, 2016. 281 с.
9. Катунян М. Плач Иеремии: сакральное слово и неоканониеский стиль Владимира Мартынова. Слово и музыка: научные труды Московской государственной консерватории имени П.И. Чайковского. 2006. № 36. С. 341–351.
10. Кучуривский Ю. О жанровом синтезе «Мессы мира» К. Дженкинса. Музичне мистецтво і культура : Науковий вісник Одеської національної музичної академії імені А. В. Нежданової. Одеса : Астропринт, 2014. Вип. 19. С. 342–350.
11. Лопатин М. “L’homme arme” и литургическая практика эпохи Средневековья. Старинная музыка. 2010. № № 1–2. С. 8–13.
12. Лопатин М. Символика “L’homme arme”. Старинная музыка. 2008. № № 1–2. (39–40). С. 25–29.
13. Лопатин М. Франко-фламандские мессы XV в.: на рубеже эпох. Эволюция многоголосного письма : автореф. дис. … канд. искусствоведения: 17.00.02. Москва, 2011. 30 с.
14. Хадеева Е. «Мировая музыка» Карла Дженкинса: к вопросу о полистилистике в Stabat Mater. URL: http://e-notabene.ru/view_article.php?id_article=25140&nb=1 (дата звернення: 16.04.2019).
15. Холопова В. Формы музыкальных произведений : учебное пособие. Санкт-Петербург : Лань, 2001. 496 с.
16. Холопов Ю. Месса. Григорианский хорал : сборник научных трудов. Москва : МГК им. П.И. Чайковского, 1997. С. 38–65.
17. Karl Jenkins. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Karl_Jenkins (дата звернення: 13.09.2019).
18. Sir Karl Jenkins. URL: http://www.karljenkins.com/ (дата звернення: 13.09.2019).
Опубліковано
2020-03-02
Розділ
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МУЗИКОЗНАВСТВА