ЧАСОВИЙ АСПЕКТ МУЗИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В КАМЕРНО-АНСАМБЛЕВОМУ ВИКОНАВСТВІ (НА ПРИКЛАДІ ДОМРОВОГО АНСАМБЛЮ)

  • Olena Valeriivna Burko Національна музична академія України імені П. І. Чайковського http://orcid.org/0000-0001-6907-3978
Ключові слова: музична комунікація, камерний ансамбль, домрове виконавство, музичний час, тактові структури

Анотація

Мета роботи – розкрити поняття внутрішньоансамблевої музич- ної комунікації, визначити основні принципи успішної внутрішньоан- самблевої музичної комунікації в її часовому вимірі. Методологія дослі- дження спирається на аналітичний, системний, міждисциплінарний методи та музикознавчий підхід. Наукова новизна статті полягає у розкритті змісту поняття внутрішньоансамблевої музичної комуні- кації, висвітленні проблеми музичного мислення учасників домрового ансамблю у контексті новітніх концепцій музичного часу; детально- му розгляді деяких необхідних принципів, а саме відчуття музичного часу та розуміння тактових структур, які впливають на успішність ансамблевого виконання. Висновки. У музично-виконавській діяльно- сті, як і в мовному спілкуванні, відбувається процес комунікації, що називається «музична комунікація». У колективному музикуванні від- бувається процес комунікації не лише між виконавцем, композитором і слухачем, а і всередині колективу. Таку комунікацію ми назвали вну- трішньоансамблевою. Вона базується на певних загальнообов’язкових правилах і принципах, яких учасники ансамблю повинні дотримувати- ся для успішного виконання музичного твору та вдалого втілення ком- позиторського задуму. До таких принципів, розуміння і відчуття яких має бути у всіх учасників ансамблю максимально схожим і близьким, належать: відчуття музичного часу, розуміння тактових структур і будування фраз, інтонування, артикуляція. Музичний час є одним із найголовніших і найскладніших питань у музичному виконавстві. Тому всі учасники ансамблю повинні відчувати його максимально подібно – це є основою гри в ансамблі. Якщо учасники сприймають музичний час по-різному, виникають часові незбігання, які накопичуються і призво- дять до руйнування ансамблю.

Посилання

1. Аристотель Риторика / пер. с древнегреч. Н.Н. Платоновой. Москва : Издательство АСТ, 2017. 352 c.
2. Аркадьев М. Временные структуры новоевропейской музыки. Опыт феноменологического исследования. Москва : Библос, 1993. 168 с.
3. Герасимова-Персидська Н.О. Рух і час в музиці ХХІ століття. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. 2014. Вип. 109. Старовинна музика – сучасний погляд. Кн. № 6. С. 4–11.
4. Гуревич А. Категории средневековой культуры. Москва, 1984. С. 104–112.
5. Иорданский В. Хаос и гармония. Москва : Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1982, 343 с.
6. Івко В.М. Час в аспекті концепції «музично-виконавське право». Академічне народно-інструментальне мистецтво України ХХ–ХХІ століть : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Київ, 2003. С. 12–14.
7. Лотман Ю.М. Семиосфера. Санкт-Петербурги : «Искусство-СПБ», 2000. 704 с.
8. Медушевский В.В. Интонационная теория в исторической перспективе. Сов. музыка. 1985. № 7. С. 66–70.
9. Медушевский В.В. О закономерностях и средствах художественного воздействия музыки. Москва : Музыка, 1976. 254 с.
10. Мірошніченко А. Конспект лекцій В.М. Івка з курсу методики навчання гри на струнно-щипкових інструментах та теорії виконавства: кваліфікаційна робота. Донецьк : Донецька державна музична академія імені С.С. Прокоф’єва. 2011. 67 с.
11. Онуфрієнко Г. Термін комунікація в поняттєвому вимірі й лінгвістичному контексті. Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». 2010. № 675. С. 154–160.
12. Почепцов Г.Г. Теория коммуникации. Москва : «Рефл-бук», Киев : «Ваклер», 2001. 656 с.
13. Роготнева Е.Н. Речевая комумуникация : учебное пособие. Томск : Изд-во Томского политехнического университета. 2009. 60 с.
14. Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства ; за ред. І.К. Білодіда. Київ : Наукова думка. Т. 4. 1970–1980. 840 с.
15. Соловьева Т. Риман Х. Музыкальная энциклопедия в 6 т. / ред. Ю.В. Келдыш. Т. 4. Москва : Сов. энциклопедия. 1978. С. 626–628.
16. Фейнман Р., Лейтон Р., Сендс М. Фейнмановские лекции по физике. Т 1. Современная наука о природе. Законы механики / пер. с англ. Хрусталева О., Копылова Г., Ефремова А. Москва : Издательство АСТ. 2018. 448 с.
17. Харлап М. Тактовая система музыкальной ритмики. Проблемы музыкального ритма : сборник статей / сост. В.Н. Холопова. Москва : Музыка, 1978. С. 48–104.
18. Холопова В.Н. Теория музыки: мелодика, ритмика, фактура, тематизм. Санкт-Петербург : Издательство «Лань», 2002. 368 с.
19. Шарков Ф.И. Основы теории коммуникации : учебник. Изд-во «Перспектива», 2003. 248 с.
20. Якобсон Р. Лингвистика и поэтика. Структурализм «за» и «против». Москва, 1975. С. 193–230.
Опубліковано
2021-02-03
Розділ
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МУЗИКОЗНАВСТВА