ПЕРША ФОРТЕПІАННА СОНАТА У ТВОРЧОСТІ ФРАНЦА ШУБЕРТА ЯК ІМПУЛЬС ДЛЯ РОЗВИТКУ ЖАНРУ

Анотація

Мета роботи. Дослідження спрямовано на розгляд особливостей жанру сонати і його внутрішніх властивостей на прикладі першого зразка у творчості Ф. Шуберта, що являє собою початок активних пошуків композитора в циклічному наповненні твору. Проводиться цілісний аналіз твору і всіх його складових частин із погляду як ци- клічної спільності, так і їхньої внутрішньої самостійності. Розгляну- то характерні особливості жанру, формотворення, а також специ- фіку фактури, основні структурні принципи тематизму і гармонії, що дозволяють визначити особливе проміжне положення мистецтва композитора на межі класицизму та романтизму. Методологія до- слідження ґрунтується на застосуванні системно-структурного, іс- торичного й аналітичного методів, що дозволили виявити, поряд із традиційними, і нестандартні прийоми в побудові сонатного жанру. Наукова новизна. Уперше на основі детального дослідження Першої фортепіанної сонати Ф. Шуберта доводиться, що цей твір демон- струє новий підхід до трактування сонатного циклу – розімкнуто- го, відкритого, ніби незавершеного, що відображає пошуки раннього романтика й естетику романтизму. Відбувається руйнування тра- диції чергування жанрових принципів між частинами сонати: швид- ко – повільно, повільно – швидко. Висновки. Тричастинна побудова Першої сонати Ф. Шуберта створює відчуття драматургічної неза- вершеності, тональної розімкнутості. Перша частина створена в со- натній формі. Тут поряд із романтичними прагненнями композитора виявляються і яскраво виражені класичні тенденції. Друга частина написана у складній трьох-п’ятичастинній формі з явними ознака- ми рондо. Виникає враження, що твір позбавлений фіналу, оскільки завершується менуетом в домінантовій тональності. Відбувається незвичайне поєднання частин у циклі: перша частина – сонатна фор- ма, потім анданте і менует. Темповий план сонати ніби заповнює стан «відсутності фіналу» і є типовим для багатьох циклів: швид- ко – повільно – швидко. Це свідчить не стільки про класичні тенден- ції побудови циклу з контрастним чергуванням частин (як зазвичай уважають музикознавці), а радше про циклічні пошуки композитора. Так він сприймав недосконалу дійсність, невідомість майбутнього, його непередбачуваність.