ЖАНРОВО-СТИЛЬОВА ПАЛІТРА СКРИПКОВОЇ МУЗИКИ КОМПОЗИТОРІВ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ 20–30-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ

Yurii Ivanovych Voloshchuk

doi:10.31723/2524-0447-2021-32-1-4

Yurii Ivanovych Voloshchuk Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника http://orcid.org/0000-0003-0676-0222

DOI: https://doi.org/10.31723/2524-0447-2021-32-1-4

Ключові слова: скрипкове мистецтво, скрипкова музика, компози- торська творчість, жанр, стильовий напрям, Східна Галичина

Анотація

Мета роботи – проаналізувати скрипкову творчість українських композиторів Східної Галичини 20–30-х років ХХ століття в аспекті виявлення взаємодії регіональних, загальнонаціональних та європейських культуротворчих та художньо-естетичних тенденцій. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному підході у розгляді культу- рологічних процесів, які охоплюють як історико-культурний, так і ху- дожньо-естетичний аспекти. На різних етапах дослідження було ви- користано комплекс взаємопов’язаних і взаємодоповнюваних методів, зокрема теоретичного пошуку (аналіз, синтез, систематизація теоре- тичних даних) та музикознавчого аналізу. Наукова новизна полягає у тому, що автором досліджено стильові напрями та жанри української скрипкової музики композиторів Східної Галичини протягом 20–30-х ро- ків ХХ століття; виявлено низку неопублікованих скрипкових компо- зицій, які можуть поповнити навчально-педагогічний репертуар учнів та студентів. Висновки. Активізація професійної музично-освітньої та концертної діяльності в Галичині, котра була пов’язана з відкрит- тям Союзу співацьких і музичних товариств (1903), Вищого музичного інституту (1903) і Музичного товариства імені М. Лисенка (1907), спричинила позитивні зміни в композиторській творчості. Остаточ- ним завершенням процесу професіоналізації можна вважати створен- ня 1934 року Союзу українських професійних музик, у діяльності якого критерій музичного професіоналізму стає визначальним. Професіоналі- зація музикотворчого процесу сприяла розширенню жанрово-стильових орієнтирів, збагаченню структурно-композиційних форм. Поруч із об- робками народних мелодій, варіаціями, рапсодіями, фантазіями, дум- ками, шумками та іншими жанрами з’являються перші твори великої форми – скрипкові сонати. Серед стильових напрямів скрипкової музики українських композиторів окресленого періоду домінуючими були позиції неокласицизму, неоромантизму, неоімпресіонізму та неофольклоризму. Новітні тенденції в розвитку окресленої галузі були пов’язані насампе- ред з постатями професійних музикантів – В. Барвінського, В. Вит- вицького, М. Колесси, З. Лиська, С. Людкевича, Р. Придаткевича.

Посилання

1. Булка Ю.П. Музична культура Західної України. Історія української музики: у 6 т. Київ : Наукова думка, 1992. Т. 4: 1917–1941. С. 545–589.
2. Витвицький В. Музичними шляхами: спогади. Мюнхен : Едмонтон, 1989. 215 с.
3. Козулькевич Є. Українська скрипкова література. Українська музика. Львів, 1938. Ч. 2. С. 27–28.
4. Костюк Н.О. Музична культура Західної України 20–30-х років ХХ століття: ідеї поступу та розвиток національних традицій : дис. ... канд. мист. : 17.00.01. Київ, 1998. 267 c.
5. Лисько З. Роман Придаткевич (до 100-річчя від дня народження). Музика. Київ, 1995. № 6. С. 22.
6. Павлишин С.С. Василь Барвінський. Київ : Муз. Україна, 1990. 88 с.
7. Павлишин С. Львівські музиканти та «празька школа». Союз Українських Професійних Музик у Львові: матеріали і документи. Львів, 1997. С. 17.
8. Рудницький А. Українська музика: історично-критичний огляд. Мюнхен : Дніпрова хвиля, 1963. 406 с.
9. Стельмащук Р. Нові напрями в творчості українських галицьких композиторів першої половини XX століття (до 1939 року). Союз Українських Професійних Музик у Львові: матеріали і документи. Львів, 1997. С. 19–20.