«VIVENTE – NON VIVENTE» СОФІЇ ГУБАЙДУЛІНОЇ: ЗВУКОВА РЕАЛІЗАЦІЯ ТВОРЧИХ ІДЕЙ

Анотація

Мета статті – розглянути звукову реалізацію творчих ідей С. Губайдуліної в електронному творі «Vivente – non vivente». Методологічною основою дослідження є структурно-функціональний аналіз, який дозволяє виявити компоненти сонорних комплексів і встановити їх значення для смислової організації твору. Наукова новизна полягає у тому, що вперше проаналізовано «Vivente – non vivente» в контексті проблематики композиторської творчості С. Губайдуліної; удосконалено методику аналізу творів для електронного запису. Проаналізовано засоби виразності, використані композиторкою для репрезентації образних сфер «живого» і «неживого». Сфера «неживого» пов’язана з висотно недиференційованими, згенерованими синтезатором акустичними об’єктами, які не викликають жодних асоціацій з навколишнім світом. Сфера «живого» репрезентована натуральними звучаннями голосу і дзвону. Висновки. Визначено, що у «Vivente – non vivente» типовий для творчості С. Губайдуліної філософський конфлікт опозиційних понятійних пар реалізується в умовах електронної музичної тканини і досягається шляхом використання різних форм звучання, об’єднаних образними сферами «живого» і «неживого». Виявлено способи звукової реалізації взаємодії даних образних сфер: плавний перехід між електронним тембром і жіночим голосом та трансформація натурального жіночого сміху в механістичний аналог. Спираючись на авторську партитуру і сонограму, в авангардному електронному творі, на перший погляд дуже далекому від сакральної тематики, досліджено семантичні елементи, пов’язані з релігійною символікою: ламентозний секундовий мотив; фігура «хреста»; anabasis. Проаналізовано взаємодію зазначених семантичних елементів з образною сферою «неживого». Обґрунтовано, що, незважаючи на недосконалість технологій і одиничний досвід звернення до електронної музики, «Vivente – non vivente» С. Губайдуліної є важливим етапом формування творчої індивідуальності композиторки.