ДИРИГЕНТСЬКІ ОСНОВИ ОДЕСЬКОЇ ХОРОВОЇ ШКОЛИ: НАУКОВО-ТВОРЧА СПАДЩИНА ТА СУЧАСНІ АСПЕКТИ ТЕОРІЇ ХОРОВОГО ДИРИГУВАННЯ

Iryna Oleksandrivna Shatova

doi:10.31723/2524-0447-2023-36-2-2

Iryna Oleksandrivna Shatova Odesa National A. V. Nezhdanova Academy of Music https://orcid.org/0000-0003-4646-4575

DOI: https://doi.org/10.31723/2524-0447-2023-36-2-2

Ключові слова: диригентські основи Одеської хорової школи, теорія хорового диригування, виконавська школа, диригентсько-хорова традиція.

Анотація

Метою статті є визначення теоретичних основ диригентсько-хорової виконавської техніки, розроблених, практично освоєних Одеською хоровою школою; подальша розробка теорії хорового диригування на матеріалі основних складових теоретико-методичних, творчо-практичних сторін діяльності видатних її представників. Методологія дослідження. У роботі використовуються культурологічний, хорознавчий, аналітичний, функціональний підходи, що створюють єдину методологічну основу дослідження диригентських установок Одеської хорової школи. Наукова новизна роботи полягає у спробі музикознавчої оцінки диригентських основ Одеської хорової школи. У статті розвивається важливий персоналізований напрям сучасного теоретичного хорознавства, котрий дозволяє засвідчувати явище творчого універсалізму у діяльності найбільш видатних представників вітчизняного хорового мистецтва у контексті виконавської школи. На основі теоретичного та практичного осмислення виконавського досвіду підняте питання про необхідність системного підходу до розробки оціночних критеріїв про диригентські основи Одеської хорової школи, здатним забезпечити її методичну цілісність. Висновки. Кажучи про диригентські основи Одеської хорової школи, про методичні розробки, викладені в роботах її видатних представників, наголосимо на принципі єдності художніх завдань та технічних засобів, як вокально-хорового порядку, так і засобів диригентської виразності: зміст музики є джерелом музично-осмислених рухів, необхідних для оволодіння художньо-виразною стороною диригентської техніки. Саме сукупність музично-осмислених рухів, що породжують образно-смислову змістовність, лежить в основі диригентської мови жестів. Представників Одеської диригентсько-хорової школи завжди вирізняла ясність диригентської мови жестів і особлива єдність диригента і хористів. У співвідношенні індивідуального і колективного в формулі «диригент – хор» – внутрішня діалектика школи. Вивчення виконавської хормейстерської та педагогічної діяльності провідних представників Одеської хорової школи, а також наукових праць та методичних установок, що реалізуються у практичній роботі – необхідний напрямок щодо подальшої розробки оціночних критеріїв диригентських основ Одеської хорової школи. Аналіз методичних основ даного унікального виконавського досвіду утворює ґрунтовний фундамент для подальшого удосконалення та розвитку диригентсько-хорової освіти.

Посилання

1. Бондар Є. М. Художньо-стильовий синтез як феномен сучасної хорової творчості: монографія. Одеса: Астропринт, 2019. 388 с.
2. Бутенко Л. М. Диригентська постановка та її модифікація в процесі диригування. Одеська хорова школа: методичні засади, творчі портрети, невипадкові діалоги : збірник методичних матеріалів, нарисів, статей / авт. кол.: К. К. Пігров, Л. М. Бутенко, І. П. Верді [та ін.] ; упоряд. та відп. ред. Є. М. Бондар; наук. конс. О. І. Самойленко. Одеса : Астропринт, 2021. С. 384–400.
3. Бутенко Л. Підготовка диригентів хору на сучасному етапі. Специфіка, проблеми та можливі шляхи їх вирішення. Музичне мистецтво і культура. Науковий вісник ОДМА імені А. В. Нежданової. Одеса: Друкарський дім, 2009. Вип. 10. С. 313–326.
4. Лащенко А. З історії Київської хорової школи. К.: Музична Україна, 2007. 197 с.
5. Ліознов Г. Поезія життя і творчості Д. С. Загрецького. Одеська хорова школа: методичні засади, творчі портрети, невипадкові діалоги : збірник методичних матеріалів, нарисів, статей. Одеса : Астропринт, 2021. С. 266–273.
6. Луговенко В. М. Головний регент Одеського кафедрального собору. Одеська хорова школа: методичні засади, творчі портрети, невипадкові діалоги : збірник методичних матеріалів, нарисів, статей. Одеса : Астропринт, 2021. С. 256–262.
7. Мартинюк А. К. Теорія і практика диригентсько-хорової школи в Україні ХХ – початку ХХІ століття : авторефер. дис. ... доктора пед. наук. Переяслав, 2021. 46 с.
8. Одеська хорова школа: методичні засади, творчі портрети, невипадкові діалоги : збірник методичних матеріалів, нарисів, статей / авт. кол.: К. К. Пігров, Л. М. Бутенко, І. П. Верді [та ін.]; упоряд. та відп. ред. Є. М. Бондар; наук. конс. О. І. Самойленко. Одеса : Астропринт, 2021. 444 с.
9. Пігров К. Керування хором. К. Держвидав. за ред. О. Міньківського. 1962. 202 с.
10. Пігров К. Хорова культура і моя участь у ній (автобіографічний нарис за ред. А. П. Серебрі). Одеська хорова школа: методичні засади, творчі портрети, невипадкові діалоги : збірник методичних матеріалів, нарисів, статей. Одеса : Астропринт, 2021. С. 11–36.
11. Серебрі А. Питання методики початкового навчання диригентів хору. Одеса: ОДК ім. А. В. Нежданової, 1980. 33 с.
12. Серебрі А. Виховання хорових диригентів школи К. К. Пігрова в Одеській консерваторії ім. А. В. Нежданової. Одеська консерваторія. Забуті імена, нові сторінки. Одеса: ОКФА, 1994. С. 117–123.
13. Смирнова Т. А. Вища диригентсько-хорова освіта в Україні: минуле та сучасність: монографія. Харків: Константа, 2002. 256 с.
14. Сумарокова В. Виконавська школа як об’єкт дослідження: до визначення поняття. Музичне виконавство: науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. 2004. Вип. 40, книга десята. С. 180–190.
15. Шатова І. Історичні та стильові основи одеської хорової традиції : монографія. Одеса : Астропринт, 2021. 204 с.