САКСОФОН У МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ КИТАЮ

Анотація

Мета роботи. У статті досліджуються історія та специфіка розвитку мистецтва гри на саксофоні в Китаї. Методологія дослідження представляє застосування естетико-культурологічного, історичного, компаративного та музикознавчого методів, а також виконавського підходу. У комплексі вони утворюють єдину методологічну базу. Наукова новизна роботи визначається виявленням основних рис саксофонного мистецтва в сучасній китайській професійній музичній творчості. Висновки. Історичне становлення китайської саксофонної школи відбувалося, з одного боку, завдяки об'єктивним органологічно-звуковим та технічним можливостям інструменту; з іншого – через ентузіазм китайських музикантів (професіоналів у сфері інших видів духового інструменталізму чи захоплених початківців); з третього – внаслідок щільного контакту з професіоналами-іноземцями, передусім, представниками американської та французької саксофонних шкіл. У цілому можна констатувати, що інструментально-технічні, звукові та ідейні засади даних провідних світових шкіл гри на саксофоні були досить повноцінно освоєні китайськими музикантами, що сприяло висуненню на світові концертні майданчики китайських саксофоністів. Їх виконавська, педагогічна та, певним чином, наукова діяльність стали талантовитою безпосередньою адаптацією мисленнєво-артистичних та інструментально-технологічних устремлінь своїх учителів до умів китайської музичної культури. Характерні для саксофону процеси триваючої модифікації інструменту через тенденції до оновлення виконавсько-виразових можливостей інструменту та виконавської техніки за рахунок впровадження нових прийомів гри та особливих ігрових ефектів (що яскраво простежується в музичному дискурсі від другої половини ХХ століття) безпосередньо пов'язані із пошуками композиторів у сфері нових, багато в чому незвичайних темброво-звукових можливостей музичної тканини, які найбільш якісно втілилися у сольних та камерно-інструментальних творах для саксофону. Для китайської композиторської поетики, з її посиленням ролі національного початку, саксофонний репертуар набуває своїх властивостей. Путь становлення репертуару, як і у випадку з творами для інших академічних музичних інструментів, відбувався у напрямку від обробки національних мелодій до оригінальних творів високого художнього змісту.