КЛАРНЕТ В КАМЕРНО-АНСАМБЛЕВОМУ ЖАНРІ ХХ СТОЛІТТЯ

Ключові слова: кларнет, музика для кларнета, камерний ансамбль, музичний жанр, камерна музика, музичний інструменталізм, камерність, ансамблевість, віртуозність, фактура, тембр.

Анотація

Мета роботи. У статті досліджуються роль та особливості використання кларнету в жанрі камерно-ансамблевої музики ХХ століття. Методологія дослідження полягає в застосуванні естетико-культурологічного, історичного та музикознавчого методів з залученням виконавського підходу, у комплексі вони утворюють єдину методологічну основу. Наукова новизна роботи постає у виявленні специфіки кларнетової партії в ансамблевому цілому камерно-інструментальної музики. Висновки. В результаті суттєвого удосконалення кларнет поступово виявив пристосованість до найрізноманітніших музичних жанрів і складів завдяки широкому діапазону, теплому, м'якому тембру, виконавській амплітуді віртуозності та співучості, артикуляційно-динамічній гнучкості, різноманітності прийомів і способів звуковидобування, що надає і виконавцю, і композитору широкі виразні можливості. Відмінною рисою музики XX століття став підвищений інтерес до різнотембрового ансамблю, серед учасників якого все частіше знаходиться кларнет. Оновлення образного світу музики, її композиційно-драматургічна своєрідність, пошук балансу між учасниками ансамблю, що постійно оновлюються, розвиток техніки гри на кларнеті сприяють його актуалізації в камерно-ансамблевій музиці ХХ–ХХІ століть. Серед характерних властивостей кларнетової камерно-ансамблевої музики виділяються: принципова новизна в трактуванні тембрально-технологічних можливостей кларнета та розширення образної палітри творів; підвищений модус інструментальної віртуозності, що проявляється не тільки в пасажній та артикуляційно різноманітній техніці, регістрових перемиканнях, а й швидкій реакції на зміну метроритмічних параметрів, акцентуації, нюансування, агогіки. Оскільки характер інших партій ансамблевого цілого такий самий віртуозний (у вузькому і широкому сенсах), актуалізується значення якості ансамблевості (зокрема, quisi-імпровізаційної музики) у грі та у процесі створення інтерпретаційного задуму, поєднання принципів солювання та ансамблево-оркестрового мислення з розвиненим інтонаційно-ритмічним та логічним мисленням. 

Посилання

1. Метлушко В.О. Кларнет як сольно-ансамблевий інструмент у творчості композиторів XX століття: дис. … канд. мист.: 17.00.03 / Харк. нац. ун-т мист. імені І.П, Котляревського. Харків, 2014. 188 с.
2. Повзун Л.И. Камерність як жанрово-стильова парадигма інструментально-ансамблевої творчості: дис. … докт. искусств: 17.00.03 / НМАУ імені П.І. Чайковського. Київ, 2018. 403 с.
3. Польская И.И. Камерный ансамбль: теоретико-культуро-логические аспекты: дисс. … докт. искусств.: 17.00.03 / НМАУ имени П.И. Чайковского. Киев, 2003. 435 с.
4. Черноіваненко А.Д. Академічне музично-інструментальне мистецтво як предмет музикознавчої системології: монографія. Одеса: ВД «Гельветика», 2021. 704 с
5. Rees-Davies Jo. Development of the clarinet repertoire. Published online by Cambridge University Press: 28 September 2011. URL: https://www.cambridge.org/core/books/abs/cambridge-companion-tothe-
clarinet/development-of-the-clarinet-repertoire/EFF1CF30CDE0804B2749D85739FAADE8
6. Rice Albert R. The Baroque Clarinet. Oxford: Clarendon Press, 1992. 218 р.
Опубліковано
2023-11-29
Розділ
ІСТОРІЯ ТА ТЕОРІЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА І КУЛЬТУРИ