ОСОБЛИВОСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ КОМУНІКАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ У СУЧАСНОМУ СКРИПКОВОМУ ВИКОНАВСТВІ

Анотація

Мета даної статті – освітити яку роль відіграє сучасна скрипкова традиція у світовій музичній культурі і як саме реалізуються її інструменти психологічного впливу на соціум. Методологія дослідження включає методи теоретичного узагальнення і ретроспективного аналізу, що дозволяє теоретично підтвердити важливість висунутих положень. Також використано філософсько-естетичний, історико-культурологічний методи, методи семіотичного та соціологічного аналізу (метод когнітивно-структурної теорії), екзистенціальний та образно-асоціативний підходи. Наукова новизна базується на засадах семіотичного підходу до вивчення скрипкової кавер-культури XXI століття, а це дозволяє розглянути її в контексті художньої культури і в динаміці історичної перспективи. Такий огляд зажадав виходу в сфери мистецтвознавства, культурології, естетики, психології та філософії. Спираючись на досвід у вказаних галузях науки, сучасне скрипкове виконавство досліджено у контексті усіх можливих міждисциплінарних зв'язків. Висновки. Сучасна масова скрипкова культура, крім специфічних музично-мовних елементів, залучає до власних комунікативних інструментів танець, прийоми акторської сценічної майстерності, невербальну комунікацію та певні інші поведінкові типи. З позицій семіотики ці інструменти володіють власними мовами і з їх допомогою відбуваються свого роду соціокультурні комунікативні процеси. Поєднуючи семіотичну теорію Ю. Лотмана із уявленнями про те як семіосфера взаємодіє із феноменом особистості, ми прийшли до визначення психо-семіотичної теорії комунікації. Теоретична модель циклічності поступових процесів уявляється нам як ланцюжок енергетично мотивованих стимулів, що відтворюється в свідомості суб'єкта, а вихідною і кінцевою точкою цього циклу є дія. Власне дану модель комунікативних відносин досліджено з позиції причинно-наслідкових зв'язків щодо двох прямо не пов'язаних просторових дій, в рамках одного культурного поля.