ХОРОВА ШКОЛА ТА ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ВИКОНАВСЬКИЙ СТИЛЬ ДИРИГЕНТА: ПИТАННЯ ВЗАЄМОДІЇ

Ключові слова: хоровий диригент, хормейстер, українське хорове мистецтво, хорова школа, індивідуальний виконавський стиль.

Анотація

Мета роботи – виявити шляхи розуміння особливостей взаємодії явищ хорової школи та виконавського стилю диригента-хормейстера. Методологія дослідження спирається на концепції та підходи, висунуті в загальнонауковій та конкретно-науковій методології, зокрема в хорознавстві, історії хорового виконавства. Провідними методами дослідження стали аналітично-реферативний, системний, порівняльний, узагальнюючий та ін. Наукова новизна даного дослідження пол гає в спробі вперше аналізувати аспекти взаємодії хорової школи як структури, що стрімко еволюціонує в сучасних умовах, та творчої особистості диригента-хормейстера в межах сучасної теорії хорового виконавства. Результати нашого дослідження передбачають систематизацію та більше глибоке розуміння компонентів індивідуального виконавського стилю диригента-хормейстера. Це, в свою чергу, може сприяти не лише удосконаленню виконавської практики, але й прогресу в області сучасного хорового мистецтва. Висновки. Традиції хорової школи мають вагомий вплив на виконавський стиль хорового диригента, виступаючи як джерело навчання та натхнення, а також викликом і стимулом для інновацій та експериментів. Загальним критерієм для всіх диригентсько-хорових шкіл є шанування, збереження та передача регіональної художньо-інтонаційної специфіки хорового мислення, а також існування виконавських, педагогічних та науково-методичних традицій у вихованні хормейстерів. Одночасно, важливою стає відкритість до взаємодії як між регіональними хоровими школами України, так і зі світовим виконавським досвідом, плюралізмом концепцій, що в виконавській практиці, проявляється у феномені національної хорової школи. Взаємодія між традиціями конкретної виконавської школи та унікальністю індивідуального стилю диригента є динамічним явищем, що вимагає від виконавця свідомого та осмисленого підходу до сприйняття та утримання традицій даної школи, а також визначення власної місії у сфері хорового виконавства. Оскільки індивідуальний виконавський стиль диригента є відображенням його особистості та професіоналізму у творчій діяльності, логічним є вивчення стилю конкретного диригента через комплексний аналіз особливостей його особистих інтерпретаційних рішень, традицій виконавської школи, яку він представляє, а також контексту його професійного спілкування та соціокультурних умов, що впливали на його творчість.

Посилання

1. Бондар Є. Генезис професійного хорового виконавства: від витоків до ХVІІІ століття. Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського : Виконавське музикознавство: стильові парадигми композиторської творчості та музично-виконавської інтерпретації, актуальні проблеми музичної педагогіки. К.: НМАУ імені П.І. Чайковського,
2013. Вип. 107. С. 105–117.
2. Бондар Є. Генезис професійного хорового виконавства: ІІ половина ХVIIІ –початок ХХ століття. Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Івано-Франківськ, 2012-2013. Вип.26-27. С. 24–29.
3. Бондар Є. М. Художньо-стильовий синтез як феномен сучасної хорової творчості : монографія. Одеса: Астропринт, 2019. 388 с.
4. Дедусенко Ж. Деякі стилеутворюючі фактори у виконавському мистецтві. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: Збірник наукових праць. Харків: ХДУМ ім. І.П. Котляревського, 2005. Вип. 15. С. 64–70.
5. Дзівалтівський М. Хоровий жанр і стиль у розумінні сучасної мистецтвознавчої науки. Professional Art Education. 2020. Вип. № 1(1). С. 50–57.
6. Лащенко А. З історії Київської хорової школи [Текст] К. : Музична Україна, 2001. – 196 с.
7. Мартинюк А. Українська диригентсько-хорова школа сучасності: джерелознавчі студії. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Серія: Педагогічні науки: зб. наук. праць / за ред. проф. Т. Степанової. 2020. № 1 (68). С. 161–164.
8. Мартинюк А. Диригентсько-хорова школа в українській освіті. Теоретичні та практичні засади культурології. Запоріжжя: ЗДУ, 2000. Вип. 3. С. 106–112.
9. Одеська хорова школа: методичні засади, творчі портрети, невипадкові діалоги : збірник методичних матеріалів, нарисів, статей / авт. кол. : К. К. Пігров, Л. М. Бутенко, І. П. Верді [та ін.] ; упоряд. та відп. ред. Є. М. Бондар ; наук. конс. О. І. Самойленко. Одеса : Астропринт, 2021. 444 с.
10. Савельєва Г. Стиль діяльності диригента-хормейстера як увиразнення його музичного мислення. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. Когнітивне музикознавство / зб. наук. ст. Вип. 40. / Харк. нац. ун-т мистецтв імені І. П. Котляревського; ред.-упоряд. Л. В. Шаповалова. Харків : Видавництво ТОВ «С.А.М.», 2014. С. 156–169.
11. Ткач Ю. Індивідуальний виконавський стиль диригента-хормейстера як предмет теоретичного дослідження. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв № 3’2018. Київ, 2018. С. 359–366.
12. Хмелюк М. Індивідуальний виконавський стиль у мистецтвознавчій та психолого-педагогічній літературі: теоретичний аспект Інноваційна педагогіка. 2019. Вип. 14(1). С. 163–166.
13. Шатова І. Історичні та стильові основи одеської хорової традиції: монографія. Одеса: Астропринт, 2021. 204 с.
Опубліковано
2023-11-29
Розділ
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ МУЗИЧНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА ВИКОНАВСТВА