АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИВЧЕННЯ ОПЕРНОГО ЛІБРЕТО У СВІТЛІ ПРОБЛЕМИ ХУДОЖНЬОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ
Анотація
Мета дослідження – розглянути актуальні питання вивчення оперного лібрето як системного феномену у світлі проблеми художньої інтерпретації. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному застосуванні текстологічного, культурно-історичного, семіологічного, інтерпретологічного та музикознавчого аналітичного підходів, що включає порівняльний аналіз та вивчення особливостей художньо-драматургічної побудови оперного твору. Наукова новизна даної статті полягає у комплексному розгляді відокремлених один від одного текстів – першоджерела і оперного лібрето, що призводить до можливості створення багаторівневої моделі інтерпретації, що свідчить про інтертекстуальність як головну властивість лібрето оперного твору. Висновки. Аналіз методологічних проблем оперної лібретології виявив багатошарову структуру тексту лібрето та його функціонування як універсального комунікативного феномена. Розглядаючи лібрето як семіотичний об’єкт, можна зробити висновок, що його співвідношення з літературним першоджерелом неминуче породжує проблему інтерпретації. Дослідження тексту опери як складного багатокомпонентного явища, у якому переплітаються літературний і музичний рівні, виявило проблему співвідношення понять «текст – інтертекст». Взаємодію різних знакових систем (літературного першоджерела та тексту лібрето) слід розглядати в контексті інтертекстуальності. Літературний першоджерело є відправною точкою для інтерпретації, тоді як процес створення оперного лібрето становить послідовність інтерпретативних актів. Початковий текст відображає авторську творчу волю, тоді як лібрето, будучи його переробкою, орієнтоване на реалізацію в музично-сценічній формі. Взаємодія композитора та лібретиста передбачає, що вони водночас виступають як інтерпретатори літературного тексту і як автори нової версії твору. У свою чергу, постановники оперних вистав вносять додаткові зміни в лібрето під час створення сценічної версії опери.
Посилання
2. Асафьев Б. Музыкальная форма как процесс. Л. : Музыка, 1971. 376 с.
3. Барт Р. От произведения к тексту. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. М., 1994. C. 413–423.
4. Гадамер Х.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики. М. : Прогресс, 1988. 704 с.
5. Ганзбург Г. О либреттологии. Советская музыка. 1990. № 2. С. 78–79.
6. Ганзбург Г. Шубертоведение и либреттология. Франц Шуберт: к 200-летию со дня рождения. М., 1997. С. 111–115.
7. Грібінєнко Ю. Теоретичні та категоріальні засади музичної текстології як актуальної музикознавчої дисципліни : монографія. Одеса : Олді+, 2023. 512 с.
8. Гуренко Е. Исполнительское искусство: методологические проблемы. Новосибирск : Изд-во НГК, 1985. 88 с.
9. Ковнацкая Л. Бенджамин Бриттен. М. : Сов. композитор, 1974. 391 с.
10. Москаленко В. Лекції з музичної інтерпретації : навчальний посібник. Київ, 2013. 134 с. URL: https://knmau.com.ua/wp-content/uploads/V.-Moskalenko-Lektsiyi-z-muzichnoyi-interpretatsiyi-Navchalnij-posibnik.pdf
11. Пивоварова И. Либретто отечественной оперы: аспекты интерпретации литературного первоисточника : автореф. дис. ... канд. искусствоведения. Магнитогорск, 2002. 22 с.
12. Рикер П. Конфликт интерпретаций. Очерки о герменевтике. М. : Медиум. Академия-Центр, 1995. 416 с.
13. Самойленко О., Осадча С. Музична семіологія як актуальний напрям теорії мовної свідомості. Modern culture studies and art history: an experience of Ukraine and EU : Collective monograph. Riga : Izdevnieciba «Baltija Publishing», 2020. С. 436–458.
14. Черная Е. Либретто. Музыкальная энциклопедия : в 6 т. М., 1976. Т. 3. С. 266–267.
15. Osadcha S., Wei Lixian, Qiao Zhi, Chen Hongyu, Cheng Shuo. Emotive-axiological approach in musicology and modern theory of opera experience. AD ALTA: Journal of Interdisciplinary Research, 2023. Vol. 13, Issue 2, Special Issue 35. Pp. 37–39.