«НОВИЙ БАЙРОЙТ» – ВІДРОДЖЕННЯ ВАГНЕРІВСЬКОГО ФЕСТИВАЛЮ: ПЕРЕДУМОВИ, ПЕРСОНАЛІЇ

  • Oleksii Yuriiovych Honchar Національна музична академія України імені П. І. Чайковського http://orcid.org/0000-0001-5353-0644
Ключові слова: Байройтський фестиваль, Новий Байройт, Ріхард Вагнер, Козіма Вагнер, Зігфрід Вагнер, Вініфред Вагнер, Віланд Вагнер, Вольфганг Вагнер

Анотація

Мета роботи – дослідити маловивчений у пострадянському му- зикознавстві елемент творчого спадку Ріхарда Вагнера, а саме ав- торський Байройтський фестиваль, який був започаткований 1876 року задля створення концептуальних умов для виконання тетра- логії «Перстень Нібелунга» та став центром вагнерівського мистецтва. У ХХ столітті він опинився у складних обставинах через залучення до політичних процесів, що мали місце у Німеччині й загрожували його існуванню після завершення війни. Акцентом цієї роботи є висвітлення історичних умов функціонування Байройтського фестивалю починаючи від 20-х рр. ХХ століття та його повоєнного відновлення у 1951 році. Методологія роботи ґрунтується на аналізі історичного контексту та музично-історичних умов і використанні порівняльно-описових методів стосовно довоєнного та післявоєнного бачення постановниками своїх мистецьких підходів до сценічного втілення музичної драми Р. Вагне- ра. Наукова новизна дослідження полягає у зверненні до невід’ємного аспекту творчості Р. Вагнера, який в україномовному та російсько- мовному музикознавстві є малодослідженим. Автори, роботи яких присвячені постаті та творчості Р. Вагнера, серед них – М. Черка- шина-Губаренко, О. Бабій, А. Єфименко, Л. Мудрецька, О. Наумова, О. Рощенко, І. Богданова, М. Забара та ін., охоплюють переважно музичну проблематику, оминаючи важливий з точки зору композитора елемент відповідних умов для втілення його творів, що був створений у Фестшпільхаузі міста Байройт. Єдина робота з історії Фестивалю часів Р. Вагнера та К. Вагнер належить М. Черкашиній-Губаренко [1]. Висновки. Історія Байройтського фестивалю у ХХ столітті видалась драматичною та тісно вплетеною в політичні процеси Німеччини. Пер- ша половина століття та мистецька діяльність керівників Фестивалю була орієнтована на слідування зразкам перших прижиттєвих автор- ських постановок, збереження традиції. З кінця 20-х років Байройт опиняється втягнутим у зростаючий авторитет нацистської ідеології, а після смерті Зігфріда Вагнера 1930 року та симпатій його дружини Вініфред до керівника партії й пануючої ідеології цей процес посилюєть- ся. Незважаючи на такий стан речей, мистецтво лишалось відокрем- леним від ідеології та політики, наскільки це було можливим. Повоєнне становище містило загрозу щодо можливості продовження діяльності Фестивалю, але призначення на посаду керівників не заплямованих у політичній діяльності онуків Вагнера дозволило уникнути цього. Онов- лена мистецька політика сприяла становленню Фестивалю як одного з інноваційніших центрів оперного мистецтва.

Посилання

1. Черкашина-Губаренко М.Р. Вагнерівський фестиваль у Байройті: сторінки історії. Аспекти історичного музикознавства VI: Музика і театр в історичному часі і просторі. Харків : ХНУМ імені І.П. Котляревського, 2013. С. 226–244.
2. Berry M. ‘Politics’, first published in The Cambridge Wagner Encyclopedia / ed. Nicholas Vazsonyi. Cambridge : Cambridge University Press, 2013. URL: https://boulezian.blogspot.com/2020/07/wagner-andpolitics.html (дата звернення: 10.10.2020).
3. Carr J. The Wagner Clan: The Saga of Germany’s Most Illustrious and Infamous Family. Atlantic Monthly Press, 2007. 400 p.
4. Hamann B. Winifred Wagner oder Hitlers Bayreuth. Piper Taschenbuch; Ungekürzte Taschenbuchausg. Edition, 2003. 688 S.
5. Heil dir, Sonne! Meant Something in those Conditions by Erling E. Guldbrandsen and Per-Erik Skramstad. Interview with Penelope Turning. URL: https://www.wagneropera.net/interviews/penelope-turinginterview.htm (дата звернення: 05.12.2020).
6. Hitler sah in Wieland einen Idealsohn. Redaktion, 11.10.2016. 15:43 Uhr. Interview mit Nike Wagner. URL: https://www.kurier.de/inhalt.quot-hitler-sah-in-wieland-einen-idealsohn-quot.d529e277-2cb6-4733-a87a-975ef4fd7aa4.html (дата звернення: 19.01.2021).
7. Kapsamer I. Wieland Wagner, Wegbereiter und Weltffekt. Graz: Verlag Styria, 2010. 416 S.
8. Kinder! macht Neues! 125 Jahre Bayreuther Festspiele -50 Jahre Neubayreuth. Folge 8: Das Neubayreuther Wunder/Wiedereröffnung der Richard-Wagner-Festspiele 1953. Deutsche Welle. 07.11.2001. URL: https://www.dw.com/de/kinder-macht-neues/a-320368 (дата звернення: 29.11.2020).
9. Klee E. Das Kulturlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. Frankfurt am Main: S. Fischer Verlag, 2007. 715 S.
10. Mühlenfeld D. Was heißt und zu welchem Ende studiert man NSPropaganda? Neuere Forschungen zur Geschichte von Medien, Kommunikation und Kultur während des Dritten Reiches. Archiv für Sozialgeschichte 49, 2009. URL: https://www.fes.de/index.php?eID=dumpFile&t=f&f=46859&token=f7f2efdaf4dd6eda642ecbe1015296b62f1085c6 (дата звернення: 12.08.2020).
11. Wagner G. Wer nicht mit dem Wolf heult – Autobiographische Aufzeichnungen eines Wagner-Urenkels. Köln : Kiepenheuer & Witsch, 1997. 408 S.
12. Wagner S. Еrinnerungen. Siegfried Wagner. Frankfurt/Mein: Peter Lang GmbH : Europāischer Verlagder Wissenschaften, 2005. 128 S.
13. Weichen für die Festspielstadt gestellt. Der Bayreuther Anwaltverein besteht seit 100 Jahren. Der Jurist Fritz Meyer paukte Winifred Wagner raus. Norbayerischer Kurier, Donnerstag 5. Juli 2011. URL: https://www.bayreuther-anwaltverein.de/files/media/downloads/Pressemitteilungen/05_07_2018_kul_16_bee36315e2.pdf (дата звернення: 20.08.2020).
14. Weissweiler E. Erbin des Feuers. Friedelind Wagner – Eine Spurensuche. München : Pantheon Verlag, 2013. 368 S.
Опубліковано
2021-07-22
Розділ
ІСТОРІЯ ТА ТЕОРІЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА І КУЛЬТУРИ