ФЕНОМЕНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МУЗИЧНОГО ЗВУКУ В КОНТЕКСТІ ОРГАНОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ

Анотація

Мета роботи – дослідження особливостей музичного звуку в контексті органологічного підходу. Методологія дослідження спирається на історико-типологічний, феноменологічний, психологічний та компаративний методи. Наукова новизна – у дослідженні особливостей музичного звуку як феноменологічного явища та «поєднуючої ланки» з боку «внутрішніх» (психологічних та психо-фізіологічних) та «зовнішніх» (широкого контексту) факторів; особливого значення набуває застосування психологічного та органологічного підходів, що поглиблює розуміння особливості звуковидобування та інтонування в клавірних творах барокової епохи. Висновки. Складність та багатоаспектність проблеми музичного звуку як феномену викликає необхідність постійного пошуку шляхів для її вирішення та оновлення методів; розширення контексту та залучення психологічних підходів, які пов’язані безпосередньо з процесом звуковидобування і музичного мислення. Звуковий «ідеал», його сприйняття та критерії постійно змінюються, як змінюються музичні (клавішні) інструменти, епохи і композиторські стилі, що обумовлює при інтерпретації музичного твору, особливо барокової епохи, необхідність врахування і специфіки аутентичних інструментів, й особливості засобів виразності, підходячи до поняття артикуляція з широких позицій. Все більш активне залучення електронних клавішних музичних інструментів (як в музичних закладах, так і в домашньому музикуванні) вносить серйозні ускладнення не тільки у процес звуковидобування та інтонування, але й у формування професійних навичок піаніста в цілому. Єдиним орієнтиром для слухової сфери музиканта-виконавця залишається постійне звернення та аналіз природи і особливості інтонування та артикуляції видатними світовими музикантами-виконавцями – золотого фонду світової виконавської культури.