ІННОВАЦІЙНІСТЬ ХУДОЖНЬОГО МИСЛЕННЯ У ФОРМУВАННІ ЗАСОБІВ МИСТЕЦЬКОЇ ПРАЦІ МУЗИКАНТА-ФАХІВЦЯ

Анотація

Метою роботи є висунення проблеми індивідуального вибору в діяльності музикантів-митців, що є невідривним від їх педагогічної кваліфікації і стверджує художньо-артистичне єство їх творчості. Методологічною основою роботи є культурологічний принцип лінгвізованого музикознавства Б. Асаф’єва і його послідовників в Україні, а також культурологічні засади розуміння традиції і новаційності, як вони склалися у працях О. Лосєва, І. Ляшенка та інших авторів, для яких стильовий компаратив і загальнонауковий аналітичний принцип знаменують базисні позиції їх досліджень. Наукова новизна зробленого огляду проявляється у тому, що вперше в мистецтвознавчому узагальненні висуваються психологічно-діяльнісно самостійні чинники самовиховання й виконавства, в яких індивідуальний фактор творчого вибору має іншоспрямовані орієнтири відносно композиторського авторського самоствердження. Висновки. Театрально-артистичний комплекс інноваційності є закономірним чинником формування інноваційного напряму творчого мислення митця-музиканта. Артистичний напрям діяльності музиканта-фахівця складає відповідальну ланку його фахової підготовки, а також демонструє провідну роль індивідуально-вольового начала, яке є рушійною силою авторського індивідуалізму, яке невіддільне від діяльності у сфері академічного мистецтва як дітища Нового часу, превалюючи на рівні композиторського самоствердження й корегуючись стильовою корпоративністю виконавця. Йдеться й про педагогічні спрямування мислення — перш за все як самовиховання, вирощення музикантом-фахівцем у собі готовності до інноваційної діяльності — всупереч органіці просакрального ліризму, що лежить в основі мистецького акту виконавської ініціативи.