ЖАНРОВІ ОЗНАКИ ПОЛОНЕЗУ В ПОЛЬСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ ОПЕРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Анотація

Мета роботи. Дослідження спрямовано на розгляд та порівняння особливостей втілення жанрових ознак полонезу в польській та українській опері ХІХ століття. Розглянуто різні варіанти походжен- ня цього танцю. Методологія дослідження складається з поєднання історичного, аналітичного та порівняльного підходів, що надає можливість розширити уявлення про значення жанру полонезу в роз- витку загальної та музичної драматургії оперного твору. Наукова новизна полягає у висвітленні та зіставленні принципів втілення полонезу на прикладі зразків польської та української опери ХІХ сто- ліття. Аналіз втілення полонезу в операх «Галька» С. Монюшка, «Осада Дубно» П. Сокальського та «Тарас Бульба» М. Лисенка дозволяє окреслити спільні варіанти реалізації цього танцювального жанру. Висновки. Розгляд сценічного втілення полонезу в операх XIX століття дозволяє зробити висновок про його значущість у розвитку музичної культури європейських країн. Оскільки полонез яскраво відобра- жає характерні відмінності особливі експресивні риси, які властиві польському етносу, композито- ри використовують його елементи для створення типового, узагальненого образу. Звичні, традиційні для танцю прийоми (темп, тридольність, ритмічний рисунок, тип фактурного викладу) композито- ри трансформують у музично-драматургічні засоби оперного спектаклю, які в результаті формують яскравий, характерний національний образ. Досить часто в операх утворюється синтез хорового і танцювального жанрів: водночас зі звучанням хору оркестр виконує основну тему полонезу. Полонез – унікальний жанр польського танцювального мистецтва, що концентрує характерні ментальні риси, є потужним виразним засобом музичної та загальної драматургії опери та досить часто набуває зна- чення лейтжанру. Ритмічна неповторність, емоційна наповненість жанру полонезу дозволяють йому зберегти свою актуальність у новітніх зразках світового музичного мистецтва.