ЕСТЕТИЗАЦІЯ ТРАГІЧНОГО В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ НА ПРИКЛАДІ КОНЦЕРТУ-ДРАМИ № 2 К. ЦЕПКОЛЕНКО
Анотація
Категорія трагічного як культурологічна проблема набуває універ- сальної широти і може розглядатися як одна із центральних у духов- ному досвіді людини і людства, а значить, аналіз феномену трагічного завжди актуальний. Дослідження феномену трагічного представляє особливий інтерес у контексті творчості К.С. Цепколенко. Зіткнення двох сил – жорстокого невблаганного року і феномену колективної нез- ламної волі, твердості характеру і жаги до життя. П’ять каденцій, в яких фортепіано виступає в діалозі з одним із інструментів оркестру, розкривають трагічний шлях боротьби і, врешті-решт, торжества «світлих» сил. Каденції уособлюють собою психологічні стани героїв, і кожна з них стає кордоном якісних змін. Дуети, які в кінці концерту з’єднуються у квінтет, уособлюють собою сили величі людського духу і демонструють зразок протиборства силам стихії, рока, а партія орке- стру уособлює собою стихії та трагічні обставини, яким протистоїть людина. Мета роботи – визначення особливостей прочитання жанро- вого канону трагічного в рамках індивідуальної авторської інтерпре- тації стилів К.С. Цепколенко. Методологія дослідження спирається на методи порівняльного, а також комплексно-системного аналізу, які розглядають твір як складову частину цілісної і багатогранної культу- ри. Наукова новизна роботи визначається детермінацією дослідження області «Трагедія», спрямованої на маловивчений у цьому відношенні твір К.С. Цепколенко. Новим є і ракурс дослідження, спрямований на обґрунтування драматичної природи досліджуваного твору, а також принципів систематизації жанру трагедії. Висновки. Основними прин- ципами, на яких будується драматургія концерту, є протиставлення трагедійності й лірики; концертний жанр у творчості К.С. Цепколенко визначають контрастність, драматизм, множинність, диффузність, експеримент. Це не суворе дотримання жанрового канону й не запере- чення його законів. Композитор «відпускає жанр на свободу», повністю підпорядковуючи його канони ідеї, драматургічній логіці.
Посилання
2. Два дні й дві ночі нової музики : міжнародний фестиваль сучасного мистецтва 1995–2019 : альбом-книга, присвячена 25-річниці фестивалю / керівник проекту та автор програм фестивалю Кармелла Цепколенко ; упорядник та головний редактор Олександр Перепелиця. Одеса : «Асоціація «Нова музика», 2018. 504 с.
3. Лобанова М.Н. Западноевропейское музыкальное барокко: проблемы эстетики и поэтики : монография. Москва : Музыка, 1994. 322 с.
4. Лунина А. Композитор в зеркале современности : в 2 т. Киев : Дух i Лiтера, 2015. Т. 2. 472 с.
5. Мазель Л. Симфонии Д.Д. Шостаковича. Москва : Советский композитор, 1960. 150 с.
6. Олейник Л. Мы все равно победим… : интервью с Кармеллой Цепколенко. День. 2015. № 43. 13 марта. URL: http://m.day.kyiv.ua/ru/article/kultura/my-vse-ravno-pobedim (дата обращения: 14.09.2020).
7. Орлов В. Альтист Данилов. Москва : АСТ, 2002. 421 с.
8. Перепелица М.Ю. Театральность как форма развития драматургии фортепианных концертов Кармеллы Цепколенко. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство ; за ред. О.С. Смолюка. Тернопіль, 2015. № 1. Вип. 33. С. 9–19.
9. Уваров М.С. Смерть и погребение в музыке. Альманах «Фигуры Танатоса», Кладбище. Санкт-Петербург : Изд-во Института Человека РАН (СПб Отделение), 2001. Вып. 6. URL: http://anthropology.ru/ru/text/uvarov-ms/smert-i-pogrebenie-v-muzyke (дата обращения: 14.09.2020).
10. Холопов Ю.Н. Новые парадигмы музыкальной эстетики XX века. Эстетика на переломе культурных традиций. Москва : ИФ РАН, 2002. С. 132–147.
Музичне мистецтво і культура